Слово - символ Бога, Логоса; Енергії Космосу; інструмента, який дає людям знання про Всесвіт, закони матерії, світові константи; програми зображення людиною гармонії з Космосом; символ великої Таїни; Всього; псршопочатку, першоджерела; світла, знань; добра; краси; мелодійності; материнської мови; гігантського акумулятора інформації; досвіду; духовності, мудрості; етичної самосвідомості; Вічності; Безмежності; духовного оберега української нації; Магічної Чарівної сили, здатної як па Добро, так і на Зло; символ пророцтва; клятви.

Слово - один із найдавніших, наймістичніших і найтаєм- ничіших символів людства. Досить сказати, що земляни створили надпотужні комп’ютери, заглибилися у атомне ядро, космос, але її досі не знають, як, де, коли виникло слово. Система слова (мови) не піддасться формалізації, алгоритмізації (у своїх творчих аспектах).

Найпоширенішим мотивом світової міфоепічної культури є Божественне походження Слова. Творцями букв, алфавітів у різних народів були сонячні боги (Енмеркар - у шумерів, Єнох - у іудеїв); боги-творці світу (Іцамна - у майя, Птах - у драв- иіх єгиптян); перщопредки (Фусі - у Китаї); спеціальні божества мудрості, рахунку, письма (Тот - у Єгипті, Сарасваті - у Давній Індії); жерці, першовчителі, патріархи (Авраам, Ісірій, Паламед та ін.). У Стародавньому Єгипті, наприклад, природу дії і руху життя виражало «божественне слово», репрезентоване ієрогліфом у вигляді рота - першого проголошення світового начала. Отже, виникнення слова у міфологічній мудрості, свідомості древніх пов´язувалася: а) із Сонцем; б) з виникненням Світу; в) з божествами; г) з мудрістю, числом.

В античній культурі Слово символізувало Логос. Причому Логос тлумачився по-різному. У філософії - це термін для позначення заглиблення у сутність явиш. У Геракліта Логос — цс світовий закон, основа світу. У стоїків - це світовий розум, якому підпорядковані природа і людина. У віровченні Логос - це слова Бога і Його думка, це Ісус Христос. У граматиці - слово, висловлювання.

У книзі Іоанна (Іоанн. 1.1-4) записано:

Споконвіку було Слово, із Богом було Слово, і Слово було Бог. З Богом було воно споконвіку Ним поставало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було - світло людей.

Євангеліє від Іоанна.

Крім того, Ісуса Христа іменували «Словом», «Словом життя» (Симфонія на Старий і Новий Заповіт. Біблейська місія CEO.-С. 1486).

За деякими джерелами, слово Месія, Едем, Гієнна та інші входять до складу семи речей, створених на 200 років раніше Всесвіту (!) (Песахім, 54а).

За християнськими догматами, Слово Боже - Велика Таїна, його розуміють лише окремі особи (пророк Ілія, «князь світу» Метатрон, Архангел Михайло, патріархи). Наприклад, саме Метатрон «витлумачує Аврааму священні слова, якими Бог створив світ» (Мифологический словарь. - С. 364). У багатьох релігійних трактатах згадуються «магічні слова», «таємничі письмена», «заповітні слова», за допомогою яких створені небеса і земля.

Вагомим символом було Слово у слов’ян (цікаво, що назва цих племен генетично споріднена зі Словом!). Перлина української літератури «Слово о полку Ігоревім» містить «золоте слово» — заклик до єднання, братолюбія. Аналогічну символіку має слов’янська абетка Кирила та Мефодія.

Слов’яни свято вірили у магічну силу Слова, яке було здатне як на Добро, так і на Зло. За даними митрополита Іларіона, у них справіку побутували численні обрядодії, пов’язані із словом - славлення, благословіння, рота, божба, присяга, клятва. Саме словом слов’яни намагались привернути Щастя- Долю, Добро, давали урочисті обіцянки, порушення яких призводило (за віруваннями) до загибелі. Водночас люди вірили у замовляння, присушки, прокльони, закляття. Реалізовані у слові, вони могли спричинити лихо, нещастя ворогові.

Поширеним мотивом багатьох українських казок є відкривання гори, скелі, потаємного ходу у Таємниче Царство за допомогою Слова. Причому, якщо герой забував порядок магічної фрази, скеля стояла непорушна. На думку вчених, цс ще одне свідчення того незаперечного факту, що колись таємничі «знання заучувались напам’ять і слово в слово передавалися посвяченим, поки через багато років не були записані... Не припускалися ніякі відступи від тексту, не можна було змінити жодного слова, хоча істинний смисл сказаного не був зрозумілий мовцям...» (Фурдуй Р.С., Швайдак Ю.М. Чарівність таємниці. - К„ 1992. - С. 41).

Згаданій роботі, зокрема, міститься цікаве наукове обгрунтування символічного образу Слова. Дослідник)і розуміють «Слово Боже» як цілком матеріальний вплив дії розвішених космічних цивілізацій, як акумулятор наукової інформації для землян. « По суті, заклики Біблії повторювати Слово Боже становлять собою програму збереження людиною її космічної за- синхронізованості - відповідності акустичним гармонікам Космосу (Там само, с. 102).

На нашу думку, Слово - це Воістину Все (Гармонія, Енергія, Інформація, Краса та інше). Слово - це і Мудрість, і Думка, і Творчий Дух, і символ духовного Оберега нації.

Сучасні словники фіксують такі усталені означення до лексеми «слово»: слово злагоди, миру; золоте, віще, пророче, живе; добре, чесне; вітальне, прощальне, напутнє, сильне, красне, нове, тверде, образне та інше. Водночас слово може бути лихе, погане, марне, пусте, вбивче, криве, гріховне, облудне.

У сучасній літературі, фольклорі «калинове слово» - це символ материнської, української мови Слово водночас є символом знання, пробудження самосвідомості. Не випадково Т.Г. Шевченко збирався на сторожі «рабів німих» поставити саме Слово.