Величезну роль в об’єднанні східнослов’янських племінних союзів відіграло місто Київ, яке завдяки вдалому географічному розташуванню на перетині важливих торгових шляхів набуло значення політичного центра східних слов’ян.

Відповідно до легенди, наведеної у «Повісті минулих років», засновником Києва був князь Кий зі своїми братами Щеком, Хоривом і сестрою Либіддю. За цією ж легендою з ім’ям Кия пов’язана назва старовинного перевозу через Дніпро, що сполучав торгові шляхи на правому та лівому берегах. На Старокиївській горі виявлені залишки т.зв. поселення У-УІ ст., укріпленого ровом і земляним валом з частоколом. Всередині укріплень розміщались храм і житла - напівземлянки, господарські будівлі. Це поселення умовно було назване археологами «градом Кия» , проте ніяких наукових даних, що підтверджують існування самого Кия як реальної людини, на даний час немає.

В той же час топонім «Київ» не обов’язково може бути пов´язаний із особовим іменем. Так, у ранньому середньовіччі на землях сучасної Польщі між середньою течією р. Вісли і верхньою течією р. Нотець проживало плем’я куявів (Кщатасу, Кща´шапіе), яке у Х ст. увійшло до складу єдиної польської народності, і топонім Києв, Києвець є досить характерним для ряду польських територій.